Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Головчастий, -а, -е. 1) = головатий 2. Черниг. у. 2) Родъ орнамента въ вышивкѣ. Kolb. І. 49, 48. Шух. І. 161.
Грі́мко нар. Звучно.
Карючити, -чу, -чиш, гл. 1) Клеить столярнымъ клеемъ. 2) Коробить, кривить.
Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.
Оттоді нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось. Шевч.
Посторонь нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь. МВ. ІІ. 97.
Поязичитися, -чуся, -чишся, гл. Соврать? Не ймете віри? Може думаєте: поязичився Свирид? МВ. (КС. 1902. X. 142).
Провіщувати, -щую, -єш, гл. Предсказать, возвѣстить. Сич провіщував щось недобре.
Сніжечок, -чку, м. Ум. отъ сніг.
Степок, -пка, м. 1) Ум. отъ степ. Сим. 202. 2) Названіе вола дикаго нрава. КС. 1898. VII. 47.