Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Витверезити, -жу, -зиш, гл. Протрезвить.
Гентоватішний, -а, -е, гентовашний. Недавній, позавчерашній. Вх. Зн. 10.
Горі́шина, -ни, ж. 1) Орѣховое дерево, орѣховый кусть (въ послѣднемъ значеніи чаще употребляется: ліщина). Липки, гори шина, соснина. Котл. Ен. VI. 21. 2) Раст. a) Coronilla varia. Лв. 98. б) Trifolium rubens. Лв. 102. Cм. Головайчик.
Зама́яти, -ма́ю, -єш, гл. Заколыхаться отъ вѣтра. Замають коври все шовковії, загоряться свічі все восковії. Чуб. III. 441. Позіхнула такеньки, що в мене рукава замаяли. МВ. ІІ. 202.
Запо́мин, -ну, м. Забвеніе. Усе запомином і нетямом окрилось. К. МБ. II. 130. в запо́мин пусти́ти. Забыть. К. Дз. 154.
Засироти́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Осиротить.
Натарабанити, -ню, -ниш, гл. Набарабанить. Мені у млині вуха натарабанило.
Повагом нар. Медленно, не спѣша, протяжно. Не хапайсь пісні співать — повагом! Ном. № 9650. Стали по душі дзвонити во всі дзвони та повагом, та жалібно. ЗОЮР. II. 285. А ніч іде, іде собі повагом. К. Іов. 15.
Скіко мѣст. = скіки. Грин. І. 94.
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку. Гн. II. 25.