Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Закрутив веремія. 2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! 3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57. 4) сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив.
Золотастий, -а, -е. Золотистый. Не ховайсь, моя рибонько золотастая.
Ковальський, -а, -е. Кузнечный. Роздувсь, як ковальський міх. Сопе, наче ковальський міх.
Кочереґа, -ґи, ж. Брюква.
Наге́йкатися, -каюся, -єшся, гл. Накричаться: «гей!».
Осілість, -лости, ж. Осѣдлость.
Поп'ястися, -пнуся, -пне́шся, гл. Повиться, полѣзть. Гарбуз на тин поп'явся. Черв'як... поп'явся. Шлях... гадюкою поп'явся вгору. На мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонко, як павутиння, волоссячко.
Служка, -ки, ж. Ум. отъ, слуга. Служка на служку, а пану трясця. Ой служки кажуть: наш то пан где.
Трунва, -ви, ж. = труна. Скажу собі ізробити кедрову трунву. Ум. трунвонька, трунвочка.
Шляхтонька, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.