Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розгрішати

Розгрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. розгріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи. Гн. II. 141.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 40.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГРІШАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗГРІШАТИ"
Болотняний, -а, -е. = болотяний Води калужі болотнянії. АД. II. 39.
Бондаренко, -ка, м. Сынъ бочара.
Громажі́ння, -ня, с. = Громадіння. Шух. І. 172.
Задумливий, -а, -е. Задумчивый. Левиц. І. Правда, 1868. 461.
Кувікати, -каю, -єш, гл. 1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60. 2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248.
Перегінка, -ки, ж. Часть овчины? ЗЮЗО. II. 547.
Скойка, -ки, ж. Ракушка: устрица. (Камен. у.). Драг. 386.
Стаєночка, стаєнка, -ки, ж. Ум. отъ стайня.
Тещин, -на, -не. Принадлежащій тещѣ.
Харний, -а, -е. Чистый, опрятный. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗГРІШАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.