Безперестань, нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Щось вило там безперестанно. Обоє плакали безперестанно. Ходив по хаті, безперестану човгаючи. Горять свічі безперестанні. Вода лилась безперестань.
Зака́шляти, -ляю, -єш, гл. Закашлять.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Морави́ця, -ці, ж. = мурави́ця 2. І ну щипать лиця. Нащипала... на лицях аж синці знати, наче моровиця повиступала.
Неспокій, -ко́ю, м. Безпокойство. А що, нажили собі неспокій? В старій жизні маю неспокій терпіти.
Підвівати, -ваю, -єш, сов. в. підвіяти, -вію, -єш, гл. Подвѣвать, подвѣять. підвіяти кого. По нар. повѣрью: охватить вихремъ, отчего человѣкъ болѣетъ.
Подоорювати, -рюю, -єш, гл. Допахать (во множествѣ). Що було недооране в його, все подоорював.
Увергати, -гаю, -єш, гл. Вбрасывать.
Утіха, -хи, ж. Утѣха, удовольствіе, забава. Сопілка — вівчареві втіха. Утіхи на годину, а біди до смерти. Жили одним життям, тішилися однією втіхою, сумували одним сумом. Ум. утішка, утіхонька. Утішенька. Як вирву Я для утішки чотирі орішки. Тобі, бач, усе смішки та втішки.
Фрасуватися, -суюся, -єшся, гл. Сильно безпокоиться, тревожиться, печалиться. Най ся мама не фрасує.
