Величність, -ности ж, 1) Значеніе, значительность, достоинство. Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скілько у тебе хліба, бо він у чому иншому величности не покладає.
2) Величественность.
Здри́ги, здриг, ж. мн. Дрожь.
Ну 1), меж. Ну, їсть! нівроку! та ну бо кажіть! Да говорите же!
2) Передъ глаголомъ неопр. накл. употребляется въ смыслѣ: началъ, давай. А прокинувся він... і гуком його в хаті аж сохи движать! Ну бігать, гомоніть, гайнувати, аж усе піде жужмом.
3) = но 2. (Послѣ глагола въ повелит. накл.): А вийдіть-ну сюди, дядьку Трохиме, ходіть-ну з нами.
Опирь I, -ря, м. = упирь.
Перемовчати, -чу, -чиш, гл. Промолчать, смолчать. Бабуся перемовчала хвилинку та й каже. Засоромиться, рученьками закриється, перемовчить та знов за своє.
Поєднатися, -ня́юся, -єшся, гл.
1) Подружиться, сойтись, соединиться. Зібралися: старий, малий, убогий, багатий, поєднались, — дожидають великого свята.
2) Условиться, договориться.
Попереїдати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и переїсти, но во множествѣ. Уже й миші половину попереїдали.
Примір, -ру, м.
1) Намѣреніе. Я маю примір поїхати у ліс.
2) Примѣръ.
Природність, -ности, ж. Естественность.
Цьвох меж., выражающее ударъ кнутомъ. А економ його батогом цьвох, цьвох.