Бо сз.
1) Потому что, ибо. Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю.
2) Же. Чи ж бо я на світі одная? Годі бо! Та йди бо швидче!
Дво́рик, -ка, м. Ум. отъ двір.
Зга́нити, -ню, -ниш, гл. Охулить, осудить. А її зганили й обідили і з покоїв вигнали. Так було невістка зганить мене, що я в неї стану чорнійша від землі.
Позадівати, -ва́ю, -єш, гл. Дѣть (во множ.). Ой чому ж ти, леґінику, та й не співаєш? Де ти свої співаночки та й позадіваєш?
Сіменитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. О женщинѣ: рожать дѣтей. Тільки діти часто докучають. Сама й не вправлюсь. З першого году так і почала сіменитись.
Спітніти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Вспотѣть. покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів.
2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива.
2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки.
Числити, -лю, -лиш, гл.
1) Считать. Адже ж за воїнів нас числить.
2) Разсчитывать. Все ділає, не числячи на жодну подяку.
Чтити, чту, чтиш, гл.
1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти.
2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити.
Щавій, -вію, м. = щавель, Rumex Acetosa.