Дереви́на, -ни, ж. 1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!... Вже б таки деревини з корінням не вирвало. Неродюча деревина. Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. 2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити?
На́йманка, -ки, ж. Спросъ на наемъ, наемъ. Як що є найманка де, а в тебе й шкапа є, то заробиш.
Оббрести, -ду, -де́ш, гл. Обойти въ бродъ.
Однодворець, -рця, м. Однодворець. Чи не з міщан ви часом, або чи не з однодворців.
Пішки нар. = піхом. Було в мене троє коней, — тепер хожу пішки.
Повиж нар. Выше. Повиж моря краю зачився місяць в туманах блукати.
Правотити, -чу, -тиш, гл. Искать судомъ.
Призначати, -ча́ю, -єш, сов. в. призначити, -чу, -чиш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. 2) Назначать, назначить. П'ять овечат, що їй призначали. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив.
Цапиний, -а, -е. Козлиный. Ой у тебе, вражий діду, цапиная борода. Ріжки цапині. Цапиний голосок.
Чарівниця, -ці, ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ум. чарівни́чка, чарівниченька. Дівчинонько-чарівничко, сподобалось мені твоє личко. Ти, дівчино-чарівниченько, очарувала-сь моє личенько.