Брязкун, -на, м. = брязкало 2. К дияволу кармазинів! — загукала громада... — Вони тільки вміють бряжчати шаблями, а тоді де були ці брязкуни, як безбожний Радивил загуркотав із гармат?
Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Жнія, жнії, ж. Жница. Крешуть, мов блискавиця, серпи у добрих жній. Приберися, наша господинько, перед нами жніями. Ум. жнійка. Вже сонечко зійшло, росиця опала, а моя жнійка не бувала.
Згаша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. згаси́ти, -шу́, -сиш, гл. Гасить, погашать, погасить, тушить, потушить. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати. Хиба тоді, дівчинонько, мої мислі згасиш, коли твою білу ручку та з моєю зв'яжеш.
Козацький, -а, -е. 1) Казацкій, принадлежащій казаку. Не китайкою покрились козацькії очі.
2) Казацкій, рыцарскій, воинскій. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. козацьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. козацьке сонце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу козацький залізняк. Раст. Phlomis pungens Wild.
Прив'ялити, -лю, -лиш, гл. Заставить привянуть. Переносно о человѣкѣ: пришибить словомъ, привести въ уныніе. Чоловік так і прив'ялить словом.
П'яти-перстень, -тня, м. Раст. Potentilla alba L.
Розбрестися Cм. розбродитися.
Страшитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Страшиться, чувствовать страхъ. Десь ти сам боїшся, і нас козаків страшишся.
Стукотнява, -ви, ж. = стукнява. Оця стукотнява та грюкотнява хоч кого вижене.
