Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виправлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виправитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатер. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.
Голівочка, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Довбти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. = Довбатися.
Лоша́тко, лоша́точко, -ка, с. Ум. отъ лоша.
Пооббивати, -ваю, -єш, гл. То-же, что и оббити, но во множествѣ.
Пронявкати, -каю, -єш, пронявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Промяукать.
Рінь, ріні, ж. Крупный песокъ, гравій. Камен. у. Гол. Од. 62. Рінь відається їй в нозі. Гол. III. 197.
Сьомака, -ки, ж. Семерка (въ картахъ).
Хвижа, -жі, ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, — за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72.
Хистити, -щу, -стиш, гл. Защищать, прикрывать, припрятывать. Новомоск. у.