Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Біднійшати, -шаю, -єш, гл. Бѣднѣть, дѣлаться бѣднѣе, приходить въ нищету. Землі менчає і люде біднійшають, бо ні з чого потягти. Черниг.
Видзьобати Cм. видзьобувати.
Випірнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть. Випірнув з води. Харьк. у.
Залоскота́ти, -чу́, -чеш, гл. Защекотать. Може вийшла русалонька матері шукати, а може жде козаченька, щоб залоскотати. Шевч. 26. Панночка загадочок не вгадала, русалочка панночку залоскотала. Чуб. III. 190.
Коцарка, -ки, ж. Коверница. Сумцовъ Культ. переж. № 18. Харьковскія коцарки. (КС. 1889. IV. 131).
Недзька! меж. Крикъ для сзыванія овецъ. Kolb. І. 65.
Непотребний, -а, -е. = непотрібний. Гол. І. 33.
Подалеко нар. Далековато, довольно далеко. Чи далеко до того села? — Подалеко. Черниг. у. Далеко вам ходити? — Та подалеко. Черниг. у.
Пошкрябатися, -баюся, -єшся, гл. Поскресть, поцарапать себѣ. — в голову. Почечать рукой въ головѣ. Пошкрабався в головоньку. Грин. III. 639.
Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75. 2) Искусство. Гал. 3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. Шевч. 181. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. Рудч. Ск. II. 150. братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 6037. Бити не штука. Ном. №3811. 6) огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Стор. МПр. 72. Ум. штучка, штучечка.