Брунь! меж. = бринь. Зачепив бруньку за пакілець та брунь, брунь, смика її.
Вигнанець, -нця, м. Изгнанникъ.
Гребена́тий, -а, -е. Имѣющій гребень. Кури білі, чорні, гребенаті.
Джупельце, -ця, с. Ум. отъ джупло.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Довше нар. 1) Длиннѣе. 2) Дольше. Скрипуче колесо довше ходить. Ум. До́вшенько. Я б і довшенько посиділа, так мати лаятимуть.
Надря́гнути, -гну, -неш, гл. Высохнуть, просохнуть.
Плюгавити, -влю, -виш, гл. = плюганити.
Посвітити, -чу́, -тиш, гл. 1) Посвѣтить. Посвіти пам. тілом посвітити. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчъ. волосом посвітити. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора. 2) Зажечь (свѣчи, лампы). Свічі посвітила. 3) Освѣтить. Ой брат сестру проводив, а місяць дорогу посвітив.
Рота, -ти, ж. Рота. Всі роти, полки у поход пішли. Вийшла козачка за ворота, — сидить жінок ціла рота.