Біснуватий, -а, -е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый.
2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Осадив назад біснуватих коней. Ум. біснуватенький.
Верболіз, -лозу, м. Раст. Salix capraca. Верболіз б'є до сліз.
Збур, -ру, м. Трипперъ.
Капарства, -ви, ж. = капестра.
Кицяти, -ця́ю, -єш, гл. Въ игрѣ въ жмурки: дотрагиваться до кого либо изъ прятавшихся, который послѣ этого начинаетъ жмурить.
Носак, -ка, м. 1) Носокъ сапога. Вдарив його носаком. 2) Ударъ по носу 3) Носильщикъ.
Оболонь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні.
Перезування, -ня, с. Перемѣна обуви, переобуванье. до перезува́ння чо́боти. Оба сапога на одну колодку.
Пороз'язувати, -зую, -єш, гл. = порозв'язувати.
Послушник, -ка, м. Слуга. Повідат царь до тих своїх послушників, жеби забили сто волів єму на обід. Ум. послушничок. Мого батька брата та була взяла, орда; а він там був послушничком у одного татарина п'ять год. нар.