Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дошкульни́й 2, -а́, -е́. Донимающій, дающій себя чувствовать. Дошкульний вітер. Черк. у.
Заго́ва́ нар. Заранѣе, заблаговременно. Вх. Зн. 18. Желех.
Іміти, імію, -єш, гл. = мати. Єдиного тільки у себе сина імала. Чуб. III. 15.
Набу́ти, -ся. Cм. набувати, -ся.
Немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. МВ. (О. 1862. І. 100). Думки... підрізують немощну силу. Мир. Пов. І. 27. І немощну мою душу за світ посилаю. Шевч. 263. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись. Г. Барв. 502.
Переплітати, -та́ю, -єш, сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести.
Підпарювати, -рю́ю, -єш, сов. в. підпарити, -рю, -риш, гл. Подогрѣвать, подогрѣть снизу (ледъ). Сим. 147.
Підхвалити Cм. підхвалювати.
Повтулювати, -люю, -єш, гл. То-же что и утулити, но во множествѣ.
Подурманитися, -нюся, -нишся, гл. Прикинуться дуракомъ. Два розумних, а третій називався Ясат-дурень, — значить, він був собі лицарь, да вже так подурманивсь. Рудч. Ск. II. 71.