Дряпня́, -ні́, ж. 1) Царапаніе. 2) Сдираніе, обдираніе.
Заважа́ти I, -жа́ю, -єш, сов. в. завадити, -джу, -диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! 2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. зава́дило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило.
Зільничо́к, -чка, м. Ум. отъ ii. зільник.
Криниченька, -ки, ж. Ум. отъ криниця.
Мло́стити, -стить, гл. безл. Дѣлаться дурно.
Поснідкувати, -ку́ю, -єш, гл. = поснідати. Що ж ми мемо поснідкувати, моя мила дівчино?
Потягати, -га́ю, -єш, сов. в. потягти, -гну, -гнеш, гл.
1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває.
2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Думаю потягти свою кожушку черкасином.
3) Ударять, ударить (кого). Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав.
4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. Вона єго... щире любила, а він ї не потігав сватати. Cм. потягти.
Роскарякуватий, -а, -е. 1) О деревѣ: со стволомь, расходящимся въ верхней части.
2) О человѣкѣ, который ходить разставя ноги.
Списати, -ся. Cм. списувати, -ся.
Хатчина, -ни, ж. Избенка. Над Прутом у лузі хатчина стоїть.