Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Благостиня, -ні, ж. Доброта, милость, благодѣяніе. Слава ж тобі, чернче, твоїй благостині. Чуб. V. 1167. До кого мені сховатись, де шукати благостині? К. Псал. 11.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Звик, -ку, м. Привычка, обыкновеніе. Вх. Лем. 418.
Зночі нар. Вчера вечеромъ. А я зночі пряла клоччє, а сьогоднє волос. Гол. III. 377.
Малоси́лий, -а, -е. Малосильный. І про тебе, старче малосилий, ніхто й слова не промовить. Шевч. 668.
Облудність, -ности, ж. Лицемѣріе, притворство.
Пересмалювати, -люю, -єш, сов. в. пересмалити, -лю́, -лиш, гл. Слишкомъ сильно опаливать, опалить.
Підлити Cм. підливати.
Припімнути, -ну́, -неш, гл. Вспомнить. Припімнув собі сердешних батька, рідну неньку. Млак. 92.
Широчити, -чу, -чиш, гл. Расширять. Широчило листя да буйний вітер, височило гіллє да дрібен дощик. Чуб. III. 158.