Блявкати, -каю, -єш, гл. Говорить вздоръ. Cм. блякати.
Вепрок, ка? веприка?, м. Ум. отъ вепер.
Возільник, -ка, м. = возій.
Ми́ршавий, -а, -е. Болѣзненный, чахлый, захудалый, невзрачный, паршивый. Миршава голова. Приїхало воно сюди на економію недавно, таке миршаве, обшарпане, мізерне. Коровки погані, кудлаті, бички миршаві.
Недовіркуватий, -а, -е. Недовѣрчивый. Волынь.
Повільний, -а, -е. 1) Свободный, вольный. Ти ж мій повільненький світу!
2) Свободный, просторный. Шапка повільна.
3) Умеренный, легкій. Торік зіма була повільна. Повільний огонь.
4) Медленный. Ум. повільненький.
Пообдимати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и обдути, но во множествѣ.
Попуст, -ту, м. 1) = попуск. Господь бо всякий попуст попускає. 2) Облегченіе. Ані смерти, ані попусту. 3) Одинъ изъ концевъ веревки въ рыболовныхъ снарядахъ перемет и кормак.
Точити, -чу́, -чиш, гл. 1) Точить на токарномъ станкѣ. (Токарь) точить тарілку. 2) Острить на точилѣ, точить. Точив ножиці, а все тупі. 3) Цѣдить, лить, проливать. Пішов у другу темну хату точити горілку з барильця. Кров як воду точить. 4) — зерно. Очищать зерновой хлѣбъ на грохотѣ. Пшеницю точив. 5) Рыть, взрывать. Се той звірок, що нори точить Шнуровані бітки землицю точат (як танцює). 6) Грызть. Миші точать пшоно. Шашіль точить дерево. Лисичка дірку в санях точить. 7) Катить. Скаже мені робити — під гору камінь точити: поточу я камінь на місто. 8) — війну. Вести войну. Войну з ляхами точив. 9) — брехню. Врать. І почнеш їм точити такеє, чого зовсім не поводилось на світі. Точить брехню цілий день. 10) — баляндраси, теревені, ля́си. Болтать вздоръ. Баляндраси точить дівці. Точить баляндраси моїм дочкам.
Хвален, -на, -не. Краткая форма отъ хвалений, хвальний. Велик Господь, велик і хвален во граді Божім на Сіоні. Будеш славен і хвален як: Морозенко.