Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білуга, -ги, ж. Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. білужка. Ув. білужище.
Грі́нка, -ки, ж. 1) Ломоть, кусокъ. Шух. I. 144. Молила сі Богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. ІІ. 98. 2) Гренокъ. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. 4) Пучекъ орѣховъ на деревѣ. Оріхи так грінками й висять. Борз. у. 5) До́бру грі́нку уби́ти, пійма́ти. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значеніе грі́нка йому́ впа́ла. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Сн. І. 25.
Кебітний, -а, -е. кебетливий и кебетнийЛевч. 30. Мнж. 182.
Молодцюва́ти, -цюю, -єш, гл. Молодечествовать.
Непристойний, -а, -е. Неприличный. Желех.
Несходимо нар. Не сходя. День-у-день сидить собі на печі несходимо. Кобел. у.
Перекудлити, -лю, -лиш, гл. Взъерошить.
Пліснявіти, -вію, -єш, гл. Плѣсневѣть.
Сокирницький, -а, -е. Плотничій. Сокирницька робота. Рк. Левиц.
Цурма, -ми, ж. = сурма. Ум. цуромка. Мет. 398.