Агаря́нський, -а, -е. Турецкій, магометанскій. А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло — в землю агарську занесло. Въ вар.: В агарянську землю заносило. Синє море не втопило, а в турецьку землю агарянську без кормил прибило.
До́ків нар. = докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала.
Завто́вшки, нар. Толщиною. Ударив кулаком у стіну, — так стіна й провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата.
Закрепи́тися, -плю́ся, -пи́шся, гл. = закріпитися.
Опліт, оплоту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. . Пішла в опліт сіна (взяти).
Оро́д, -ду, м. = горо́д. Ум. орідець, ородечок. Ой ходжу ж бо я, да блуджу ж бо я коло ородечка, коло зеленого.
Пукнястий, -а, -е. = пукатий. Оця чашечка хоть нижча, за те в неї боки пукнясті, то вона ще більша за ту.
Роздзявляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роздзявити, -влю, -виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами.
Хиза, -зи, ж. = охиза.
Чорно нар. Черно. Такий злий, аж у роті чорно. Чорним-чорно. Совершенно черно. ходити чо́рно. Одѣваться въ черную одежду. Ум. чорненько, чорнесенько. У черницях, мій миленький, робити легенько, тільки на серці та досадонька — ходити чорненько.