Ара́п, -па и ара́пин, -на, м. 1) Аравитянинъ, арабъ. 2) Негръ. 3) Человѣкъ со смуглымъ цвѣтомъ лица. 4) Грязный, запачканный человѣкъ.
Відлустуватися, -туюся, -єшся, гл. Откалываться, отдѣляться слоями. Кора од осокора одлустується.
Жадо́та, -ти, ж. = жадоба.
Заглу́шувати, -шую, -єш, гл. = заглушати. Усякий чоловік заглушує своє горе: хто п'янством, хто скнаростю, а сей, бач, казками.
Кошар, -ра, м.
1) = кошик 1.
2) = кошара. Ум. кошарик.
Ло́кіть, -ктя, м. 1) Локоть (часть руки). Близько локіть, та не вкусиш. 2) Мѣра длины, раньше равнявшаяся третьей части сажня, какъ видно изъ слѣд.: Пятдесятъ и сѣмъ локтей вдовжъ, а вширъ тридцять и сѣмъ локтей, що чинить девятнадцять сажней вдовжъ, а вширъ дванадцять сажней и локоть. (Отрывки изъ Лѣтоп. Мгарск. мон. . Въ соврем. употребленіи это мѣра, соотвѣтствующая длинѣ руки отъ локтя до конца средняго пальца. Хто з вас журившись може прибавити до зросту свого один локіть? Ой дам тобі... локіть полотенця.
Напо́ванка, -ки, ж. = напування.
Підніб'я, -б'я, с. = піднебення 1.
Толк, -ку, м. = товк. На лихо Бог дасть толк.
Чуприндирь, -ря, м. Носящій хохолъ, длинные волосы. Молодці низовці чуприндирі. Троянці наші чуприндирі на землю скіць, — як там були.