Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Ду́пний, -а, -е. Заднепроходный. Дупна кишка.
Забо́вкати, -каю, -єш, гл. Начать звонить.
Найо́мець, -мця, м. Наниматель. Хто то поїхав? — Та то найомець од рудого пана наймати на молотилку. 2) Подставной рекрутъ, по найму идущій за кого либо, наемщикъ. Cм. наємець.
Невіронька, -ки, ж. Ум. отъ невіра.
Плащина, -ни, ж. Плащъ плоховатый. Я скинув мою дранкову площину.
Пожар, -ру́, м. Пожаръ. Викресали вогню із ружини да й пустили пожар по долині. на пожар спускати. Сжигать. А галеру на пожар спускали. Въ пѣсняхъ иногда въ значеніи выжженнаго мѣста: Біжить-підбігає, чорний пожар під білі ноги підгортає. Ум. пожарець, пожаречок. А взяв же його (бранця) по пужарові, — чорний пужарець ніженьки ком. Да повів же його да пожаречком.
Поквільно нар.
1) = покволом.
2) Свободно, льготно. Не знаю, як у вас, каже, а в нас дак і геть то стало поквільно панським.
Троянда, -ди, ж. Роза, Rosa centifolia L. Ум. трояндочка. Рости, рости, трояндочко, не хилися.
Ударити, -ся. Cм. ударяти, -ся.