Бо-м. Сложное слово: бо и окончаніе 1-го лица ед. ч. отъ глагола бути: єсьм. Спочивайте, милі братя, бо вам добре спочивати; але я — о ні! ніколи, бо-м в кайданах, бо-м в неволі.
Дрі́зки, -зок, мн. Щепки, черепки, кусочки, дребезги. Ум. дрі́зочки. Строщити на дрізочки.
Мо́сть, -ти, ж. Милость (употребляется въ титулахъ). Його мость. Его милость.
Плем'я 2, -м'я и -мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами.
Поваруватися, -руюся, -єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати?
Позраховувати, -вую, -єш, гл. Счесть (во множествѣ).
Прикликання, -ня, с. Подзываніе, призываніе.
Пропий-воли, -лів, м. Встрѣчено у Шевченка, въ значеніи: пропивающій воловъ, какъ эпитетъ чумака. Поли не в наймах де застряли, або не живете в шинку з пропий-волами чумаками.
Скорохват, -та, м. Человѣкъ, быстро за все берущійся.
Чобіток, -тка, м.
1) Ум. отъ чобіт.
2) Цвѣтокъ на чорноклині.