Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відмагатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відмогтися, -можуся, -жешся, гл. 1) Отговариваться, отговориться, отказываться, отказаться. ХС. VII. 420. Як уже там царівна не облагалась, шо не робила, — треба їй за, його йти. Мнж. 29. Черт йти меншому на сторожу, — той одмагається. Мнж. 22. 2) Отдѣлываться, отдѣлаться, избавляться, избавиться. Слухайся мене, то, може, од батька одможешся. Рудч. Ск. II. 118. Він од усякої кари відможеться, як оте прокаже. Г. Барв. 335.
Відо пред. = від. Старший Галич відо Львова. Ном. № 1010.
Дзи́ґати, -ґаю, -єш, дзи́ґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Юлить, вертѣться. Годі тобі дзиґати. Староб. у. Що ти тут дзиґаєшся — геть відсіля. Староб. у.
Докупа́ти I Cм. докупувати.
Заві́домити Cм. завідомляти.
Надві́р'я, -р'я, с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. ЗОЮР. II. 28. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю. Мет. 175.
Пажера, -ри, об. Обжора. Як добрий, то дасть і другому тієї калити, а як такий лукавий та пажера, то і сам ззість, нікому не дасть. Уман. у.
Поклопотатися, -чу́ся, -чешся, гл. Позаботиться. Робитимеш не для кого, як для себе; любо буде й поклопотатись. МВ. І. 30.
Причет, -та и -ту, м. 1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. О. 1862. IV. 30. 3) причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» — А він і каже: «Нас три бую». Новомоск. у.
Чечуга, -ги, ж. 1) Рыба: стерлядь, Acipenser ruthenus. Браун. 31. Kolb. І. 72. Рибка чечуга плаває доволі. Гол. III. 333. 2) Свинья. Св. Л. З, 52.