Бичитися, -чуся, -чишся, гл. О коровѣ: имѣть случку. Гарно бичитися, та погано телитися.
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся.
Знежитися, -живуся, -вешся, гл. Лишиться чувствъ. Ударився так здоров?, що аж знежився був.
Зумітися, міюся, мієшся, гл.
1) = зуміти. А щоб ти зумілася! у.
2) Поразиться, изумиться. Дівчина зумілася, де доля поділася.
Лабети, -тів, ж. мн. Лапы. Попаде він (мрець) і Грицька в кістяки-лабети! взя́ти в лабети. Взять въ ежовыя рукавицы. піймався, попався в лабети. Попался въ лапы.
Призелений, -а, -е. Зеленоватый.
Прохарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = прохарчувати.
Скаженівка, -ки, ж. Бѣшенство, водобоязнь. Треба дать чогось од скаженівки отому собаці рудому. Чоловік у горільці, як собака у скаженівці.
Сповідниця, -ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе.
Хазяїнувати, -вую, -єш, гл. Хозяйничать, вести хозяйство, быть хозяиномъ. «Піду лучче хазяїнувати». Оженивсь собі гарненько і хазяїнує. Хазяїн дома та хазяїнує.