Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Згорбу́литися, -люся, -лишся, гл. = згорбитися. Ив. 71.
Знатий, -а, -е. Видный, замѣтный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. К. ЧР. 63.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Незабутний, -а, -е. и — ній, -я, -є. Незабвенный. Марку, коханнячко моє незабутнє. Федьк. Сей незабутний час. К. ХП. 16.
Переборщити Cм. переборщувати.
Перезолити Cм. перезолювати.
Перепинити, -ся. Cм. перепиняти, -ся.
Перший, -а, -е. Первый. Перша чарка, перша палка. Ном. У першому садочку соловей щебече. Чуб. V. 459.
Полубка, -ки, ж. Деревянная крышка улья. Cм. палуба 2. Прийшов у пасіку, дивлюсь, — полубка лежить на землі, скинута з вуліка. Новомоск. у.
Помикати 2, каю, -єш, гл. 1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61. 2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32.