Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Витратити, -ся. Cм. витрачувати, -ся.
Воробок, -бка, м. = горобець. Галиц.
Гріхува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Считать грѣхомъ, почитать себѣ за грѣхъ. Я гріхувався воза мастити в неділю. Камен. у.
Забивни́й, -а́, -е́ Неукатанный (о дорогѣ). Черк. у.
Зду́жати, -жаю, -єш, гл. 1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300. 2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, пі подужа. Ном. 14273. 3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. Н. Вол. у.
Ментре́житися, -жуся, -жишся, гл. Волноваться, бунтоваться. Оттоді то народ почав ментрежитись проти панів. Кіевск. у.
Нестямитися, -млюся, -мишся, гл. Не опомниться; быть внѣ себя. Козак од радости нестямивсь, що князь виходе битись з ним. Котл. Ен. VI. 82.
Повартувати, -ту́ю, -єш, гл. Подстеречь, посторожить.
Позагилювати, -люю, -єш, гл. Забросить мячи, ударяя палкою.
Шипучий, -а, -е. Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар. Левиц. Пов. 60.