Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигноювати, -ноюю, -єш, сов. в. вигноїти, -ною, -їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. І. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Конст. у.
Випитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. випитатися, -таюся, -єшся, гл. Разспрашивать, разспросить. Сидить хлопець коло дійки та й ся випитує. Гол. І. 252.
Дванадцятикри́лка, -ки, ж. Съ двѣнадцатью крыльями вѣдьма. Вона — дванадцятикрилка, а я тільки шестикрилка; вона всім нам (відьмам) голова. О. 1862. IX. 33.
Каламарок, -рка, м. = каламарь 1.
Напекти́, -ся. Cм. напікати, -ся.
Насукати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Насучить. До я й свого поведу, із лик мутузок насукавши. Чуб. V. 529. 2)бубликів. Надѣлать баранокъ. Новомоск. у. (Залюбовск ).
Повистромлювати, -люю, -єш, гл. Выставить, выткнуть (во множествѣ). Нащо ви руки повистромлювали? Поховайте, а то померзнуть. Харьк. у.
Позліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались. Богодух. у.
Порання, -ня, с. = поранина. Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють. Шевч. 151.
Торгнути, -ну, -неш, гл. Дернуть. Шейк.