Возовий, -а, -е. 1) Телѣжный. Возове колесо.
2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали.
4) шлях возовий. Проѣзжая дорога.
Глупина, -ни, ж. Глухое, густо заросшее мѣсто въ лѣсу. У глупині вовки.
Драглі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Превращаться въ студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу. 2) Нависнуть (о тучахъ). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють.
Зви́чка, -ки, ж. Привычка. Така звичка бісова.
Льо́нок, -нка, м. Часть верстату.
Наплеска́ти, -плещу́, -щеш, гл. 1) Наплескать, набрызгать. 2) Нахлопать, нашлепать. 3) Насплетничать, наболтать. Такого наплескала, шо й матінко! Не плещи язиком!
Наямлити, -млю, -млиш, гл. Набрать, накупить много. Що в господі не знайшлося, зараз купувала: наямлила груш сушених, терну, слив в базарі. Наямлив яблук. Cм. наїмлити.
Потлумлення, -ня, с. Заглушеніе, подавленіе.
Скалубинник, -ка, м. Послѣдній мѣсяць зимы.
Суплікатор, -ра, м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів.