прорубувати

Прорубувати, -бую, -єш, сов. в. проруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Прорубывать, прорубить. Прорубує тернову огорожу. К. Іов. 11. Прорубай вікно; щоб видно було. Чуб.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 478.

Випадкові слова

Кума, -ми, ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ном. № 1594. Ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Гліб. Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. Посл. А сам пішов до кумоньки. Лукаш. Вмілисте, кумцю, варити, та не вмілисте давати. Ном. № 11967.

повністю...

Позавтрьому нар. Послѣзавтра.

повністю...

Продумати, -маю, -єш, гл. Продумать.

повністю...