Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Берестище, -ща, м. Ув. отъ берест.
Бокор, -ра, м. Плотъ. Угор.
Бугайок, -йка, бугайчик, -ка, м. Ум. отъ бугай.
Ґа́здочка, -ки, м. Ум. отъ ґа́зда.
Закопи́лювати, -люю, -єш, сов. в. закопи́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Вітер закопилив очерет на стрісі. Міусск. окр. 2) закопилити губу. Надуться, разсердиться; заважничать. Ном. № 5084. Хоче б то всміхнутись, та здержується, щоб невістка не закопилила губи. Кв. II. 177.
Кістка, -ки, ж. Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Ном. № 275. Кістки у могилі, сам в Господа Бога. Рк. Макс. Кістка мертва. Болѣзнь, наростъ на тѣлѣ. Чуб. III. 15.
Підмити, -ся. Cм. підмивати, -ся.
П'ятдесят, -тьо́х числ. Пятьдесятъ.
Тіснісінький, -а, -е. Совсѣмъ тѣсный. Шейк.
Цямкати, -каю, -єш, гл. Чавкать, чмокать (при ѣдѣ). Вх. Зн. 79.