Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воєвода, -ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. Н. п.
Жо́лу́дик, -ка, м. Ум. отъ жолудь.
Зача́ло, -ла, с. Начало. Треба усе з зачала і доладу вам росказати. МВ. (КС. 1902. X. 142).
Нари́ти Cм. ii. наривати.
Омана, -ни, ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 3) Обманъ, заблужденіе. 4) Раст. Verbascum nigrum. Мил. 35. Cм. оман 2.
Полоняник, -ка, м. Сѣрый медвѣдь, живущій въ полонинах. Вх. Пч. II. 7.
Пороставати, -таю́, -єш, гл. Растаять (во множествѣ). Сніг уже скрізь пороставав. Кіевск. у. Усі річки вже пороставши. Харьк. у.
Прабабський, -а, -е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки. К. Дз. 140.
Призвичаїти, -ся. Cм. призвичаювати, -ся.
Чабанка, -ки, ж. = чабаниха. Желех.