Бужениця, -ці, ж. = бужанина 1.                         
                        
                                                
                          
	Городськи́й, -а́, -е́.  Городской. Городське телятко, а сільське дитятко. 
                        
                        
                                                
                          
	До́спі́х, -ху, м. Успѣхъ, успѣшность. А в ділі все нема доспіху, — куди ні глянеш, — все не те. 
                        
                        
                                                
                          
	Ма́тінчин, -на, -не. Матушкинъ.
                        
                        
                                                
                          Натаврити, -рю, -риш, гл. Поклеймить, наложить клеймо.                        
                        
                                                
                          Передирати, -ро́ю, -єш, сов. в. передерти и передрати, -деру́, -ре́ш, гл. Перерывать, перервать, передирать, передрать.                        
                        
                                                
                          Підводитися, -джуся, -дишся, сов. в. підве́сти́ся, -ду́ся, -дешся, гл. Вставать, встать, подниматься, подняться, приподняться. Помолись, Насте, хоч лежачи, Богу, коли не здужаєш підвестись.  Чоловік і забув про масло, що сидів на йому, та й підвівсь.  Та не встану, мій миленький, не підведуся.  Насилу підвівся після хвороби.                         
                        
                                                
                          Політуха, -хи, ж. Летающая (эпитетъ мухи). А я муха полетуха.                         
                        
                                                
                          Пороскриватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Раскрыться (о многихъ). В хаті було душно, діти пороскривалися і лежали роскидавшись.                         
                        
                                                
                          Шнурковий, -а, -е. 	Изъ шнурка или въ видѣ шнурка сдѣланный. Шнуркові кісники.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				