Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Будище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ поташный заводь. Желех.
Варуватися, -руюся, -єшся, гл. 1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. МВ. ІІ. 20. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Грин. III. 276. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся. Мет. 329. 2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує. Гол. III. 215.
Гайдамаччина, -ни, ж. = гайдамащина. ЗОЮР. І. 139.
Дужечка, -ки, ж. Ум. отъ дужка.
Му́дрик, -ка, м. 1) = мудрак. Черниг. г. 2) = мудренець. Вх. Лем. 436.
Наджули́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Напиться пьянымъ, нагрузиться. Харьк.
Недугування, -ня, с. Болѣзнь.
Опрощення, -ня, с. Прощаніе. опрощення брати, приймати з ким. Прощаться. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзжали, ми з отцем, з матіррю і з родом опрощення брали. Макс. (1849). 19. То він з своєю матіррю опрощення приймає, у чужу сторону од'їзжає. Чуб. V. 849.
Підрізати Cм. підрізувати.
Повимантачувати, -чую, -єш, гл. = повидурювати.