Відцуруватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцуратися, -раюся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п'ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався.
Загиржа́ти, -ржу́, -жи́ш, гл. = заржати. Загиржав по-кінськи.
За́рість, -рости, ж. Рубецъ, слѣдъ бывшей раны, поврежденія (на деревѣ).
Кам'яничний, -а, -е. Принадлежащій кам'яниці, замковый.
Кутен, -ну, м. = кутняк.
Меря́вий, -а, -е. Жесткій, упрямый.
Огорожа, -жі, ж. Ограда, плетень, заборъ. Огорожа кругом нова, витка, хазяйська.
Розмахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ розмахуватися. Размахнуться.
Ткнути, ткну, ткнеш, гл.
1) Сдѣлать уколъ чѣмъ нибудь острымъ.
2) Тронуть. Вже свяченого не ткне удруге.
Хвасувати, -сую, -єш, гл. 1) Прилаживать, пригонять. 2) Фальшить, идти неправильно. Колесо хвасує.