Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Від'Їхати Cм. від'їздити.
Галябарда, -ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый видъ топора. Н. Вол. у.
Голу́за, -зи, и пр. = Галу́за и пр.
Завощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Забрызгать воскомъ.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.
Облесний, -а, -е. = облесливий. Мнж. 187. Подобалась вона Люборацькій, бо облесна була. Св. Л. 83.
Окадькуватий, -а, -е. Коренастый, плотно сложенный. Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий. Новомоск. у.
Охітний, -а, -е. = охотний. Катерина охітніша від мене до книжок. Левиц. Пов. 285.
Позаседжуватися, -джуємося, -єтеся, гл. = позасиджуватися.  
Проторг, -га, м. = протір. Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться. Ком. Пр. № 715. Хто хоче собаку з світа згубити, той дасть їй проторга ззісти. Борз. у.