Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відерник, -ка, м. 1) Дѣлающій ведра. 2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Рудч. Ск. І. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Рудч. Ск. І. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. Шевч. 4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. Рудч. Ск. І. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876. 5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Рудч. Ск. І. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. І. 199. 6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82. 7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт.
Діду́нь, діду́ньо, -ня, м. 1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Чуб. ІІІ. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Дідунь. Насѣк. Dorcadion bolosericeum. Вх. Зн. 78.
Дровиня́ка, -ки, ж. Большое полѣно дровъ, бревно. Дві дровиняки, чотирі колики, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. ІІІ. 64.
Задзвони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Зазвенѣть, зазвонить самому. Самі дзвоники задзвонилися. Грин. III. 117.
Затрембіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Затрубить, заиграть в трембіту. Ой піду я в полонинку, там затрембітаю, щоби мене було чути на дев'їту стаю. Шух. І. 198.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Льо́нище, -ща, с. Мѣсто, бывшее подо льномъ. Черк. у. Орали отте льонище. Кіев. г.
Підгарбати, -баю, -єш, гл. Подтаптывать, подтоптать, подбить подъ ноги. Дав Бог хлости, що всі кости поламав і роги і самого духа злого підгарбав під ноги. КС. 1882. IV. 170.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл. 1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Мет. 146. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1. 2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Чуб. III. 470. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував. Мил. 45. 3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали. Чуб. V. 802.