Заті́р, -то́ру, м. Углубленіе въ клепкахъ деревянной посуды, въ которое бочаръ вставляетъ дно.
Зві́ювати, зві́юю, -єш, сов. в. зві́яти, -вію, -єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали.
Злізти, -ся. Cм. злазити, -ся.
Істе, -того, с.
1) = іста.
2) Стволъ дерева? Ум. істечко. Ой жаль мені тії тополі, що на чистому полі. Де я буваю, де я літаю, на тополі спочиваю. А тепер істечко і гілечко забрато, нігде сісти й одпочити.
Княгня, -ня́ти, с. = княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить.
Окона, -ни, ж. Икона. Коли окона впаде... з стіни, чекай мерця в хаті.
Пооббризкувати, -кую, -єш, гл. Обрызгать (во множествѣ). Ну бо не дурій, Горпино! Глянь як пооббризькувала нас.
Ферфелиця, -ці, ж. = ферфела.
Ціна 2, -ни, ж.
1) = цина.
2) Оловяная посуда. А звечера Настуненька ціну помила.
Чистак, -ка, м. Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ.