Відерник, -ка, м.
1) Дѣлающій ведра.
2) Горшокъ, чугунъ вмѣстимостью въ 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. По садочку я гуляю, товариша викликаю. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Вітер віє повіває, по полю гуляє. А думка край світа по хмарі гуля. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Гуляй, дитино, поки твоя година. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. 4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). 5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Гуляють у тісної баби. 6) Танцовать. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. 7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє.
Діду́нь, діду́ньо, -ня, м. 1) Дѣдушка. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Ум. Діду́нечко. 2) Дідунь. Насѣк. Dorcadion bolosericeum.
Дровиня́ка, -ки, ж. Большое полѣно дровъ, бревно. Дві дровиняки, чотирі колики, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо).
Задзвони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Зазвенѣть, зазвонить самому. Самі дзвоники задзвонилися.
Затрембіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Затрубить, заиграть в трембіту. Ой піду я в полонинку, там затрембітаю, щоби мене було чути на дев'їту стаю.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Льо́нище, -ща, с. Мѣсто, бывшее подо льномъ. Орали отте льонище.
Підгарбати, -баю, -єш, гл. Подтаптывать, подтоптать, подбить подъ ноги. Дав Бог хлости, що всі кости поламав і роги і самого духа злого підгарбав під ноги.
Покувати, -ку́ю, -є́ш, гл.
1) Сковать, выковать (во множествѣ). Да покувала б я, да позолотила золотії крилечка. Покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Подковать (многихъ). Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твою біль поїду. Вчився робити, черевичків шити. І пошив, покував.
3) Перестать куковать (о кукушкѣ). Уже зозуленьки та й покували, соловієчки пощебетали.