Бовтнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Бовтнув, як дурень у воду. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань).
2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. От і бовтнув чорзнати що!
Виманіжити, -жу, -жиш, гл.
1) Отколотить, побить. Виманіжте добре, та й пустив.
2) Измучить работой. Виманіжив коней, аж мокрі.
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Cм. оглобля.
Жаха́ння, -ня, с. 1) Пуганіе. 2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною.
Мо́рківка, -ки, ж. Ум. отъ мо́рква.
Поздмухувати, -хую, -єш, гл. Сдуть (во множествѣ).
Помітачка, -ки, ж. Старая изодранная шапка? Поки єм ся не вженив, — шапка мі рогачка, а як ем ся оженив, — тепер помітачка.
Прицабунити, -ню, -ниш, гл. Схватить.
Проквасити, -шу, -сиш, гл. = душу. Ѣдою, преимущественно кислою, немного оживить себя. Постой, каже, чорте, хоч я собі грушок вирву, — буде чим душу проквасить. (Вівця) почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці та хоч капельку проквасити душу од тії страшенної пилюги.
Ремствувати, -вую, -єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували.