Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. По садочку я гуляю, товариша викликаю. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Вітер віє повіває, по полю гуляє. А думка край світа по хмарі гуля. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. 2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п'є та гуляє. Гуляй, дитино, поки твоя година. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую. 3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. 4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). 5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Гуляють у тісної баби. 6) Танцовать. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. 7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє.
Кізонька и кізочка, -ки, ж. Ум. отъ коза.
Комашина, -ни, ж. Одно насѣкомое, одинъ муравей. Cм. комаха. Чоловік проти землі менше, аніж сама менша комашина проти чоловіка здається. Ум. комашинка. Здалеку рій комашинок зразу побачиш, а кожну комашинку нарізно побачиш тільки зблизька.
Корчівка, -ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы.
Костура, -ри, ж. Ножъ для убиванія животныхъ. Ум. костурка.
Підгороддя, -дя, с. = підгородня.
Поясочок, -чка, м. Ум. отъ пояс.
Скісний 2, -а, -е. Наклонный.
Течій, -чія, м. Ручей. Течій весняний, дощовий, джереловий.
Усідлати, -лаю, -єш, гл. Осѣдлать. Всідлав ворон-коничешка.