Балище, -ща, с. Степной оврагъ, узкая и длинная долина. По тих степах, по горах Дніпрових, по балищах і лугах низових живе його слава од віку до віку. Везуть у балище на водопійло. Cм. балка.
Вій, воя, м. Жмутъ хворосту при заплетаніи плетня. Полоса плетня (въ длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Ум. війок.
Доя́р, -ра́, м. Доильщикъ овецъ.
Круп'яр, -ра, м. = круподерник.
Кусіка, -ки, ж. Все кусающееся. Лізе кусіка з-за сусіка, очі заочила, руки заручили, зуби зазубила.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Палахкотіти, -чу́, -тиш, гл.
1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить.
2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. Най погляну на ті личка, що палахкотять.
Скуйовдати, -даю, -єш гл.; скуйовдити, -джу, -диш,, гл.
1) Взъерошить, привести въ безпорядокъ (волоса).
2) Скомкать, смять. Скуйовдила спідницю.
3) Возбудить, взволновать. І всіх скуйовдила собой.
Твердісько нар. = твердісінько.
Хибкість, -кости, ж.
1) Неустойчивость.
2) Мягкость, слабость характера.