Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. Вітрець не віне́.
Горо́дний, -а, -е и горо́дній, -я, -е. 1) Огородный. Благородний, як кабан городний. Польова картопля краща, ніж городня. Гарне, як мак городній. 2) Горо́дня річ. Домашнее дѣло; весьма близко. Двадцять верстов — це городня річ!
Дармої́дний, -а, -е. Даромъ ѣдящій, тунеядный.
Іматися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл.
1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Мокрого поліна вогонь не йметься. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Куля го ся не імат.
2) То-же, что и займатися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів.
Молитве́ник, -ка, м. Молитель. Помолись святому Миколаю молитвенику.
Охазяйнуватися, -нуюся, -єшся, гл. Обзавестись хозяйствомъ.
Повінь, -вені, ж. Разливъ.
Слабосилля, -ля, с. Слабосиліе.
Туром нар. Сильно гоня. Та зараз туром, туром корову.
Устенок, -нку, м.
1) Входное отверстіе въ рыболовномъ снарядѣ, наз. котець (Cм.). Cм. вустенок.
2) Узкое входное отверстіе въ загородѣ для овецъ.