Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Ватрак, -ка, м. Кухонный очагъ на дворѣ.
Вузький, -а, -е. Узкій. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ум. вузенький, вузесенький.
Гаркавець, -вця, м. Картавый человѣкъ.
Глабці, -ців или -бець, ж. мн. 1) Лубки въ саняхъ. 2) Сани обшитые лубками.
Дужка, -ки, ж.
1) Ум. отъ дуга.
2) Ушко у сосуда.
3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши.
4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека.
5) Анат. ключица.
6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться.
Клобучина, -ни, ж. Войлокъ.
Покрамарювати, -рюю, -єш, гл. Побыть купцомъ, поторговать.
Ступійка, -ки, ж. Подножка въ экипажѣ.
Цапів, -нова, -ве Козлиный. пропав ні за ца́пову душу. Ни за что пропалъ.