Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Зятенько, -ка и зя́течок, -чка, м. Ум. отъ зять.
Ізв.. Cм. зв.
Мага́й-бі! Богъ въ помощь! (привѣтствіе). Втішно мені було добре слово почути: «Магай-бі!».
Наддністря́нка, -ки, ж. Жительница Приднѣстровья.
Незграбно нар. Неловко, неуклюже.
Перечвалати, -ла́ю, -єш, гл. Перебрести.
Розвиток, -тку, м. Развитіе.
Теліпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Болтаться, качаться.
2) Тащиться, идти. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися.
Умич, -ча, м. Раст. Nymphaea.