Бранець, -нця, м.
1) Плѣнникъ, военноплѣнный.
2) Рекрутъ. Бранець на стойці.
3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці.
Гро́шик, -ка, м. 1) Ум. отъ гріш. 2) Гро́шики. Деньги. З Німеччини йде, грошики несе.
Заї́чище, -щі, м. и ж. Ув. отъ заї́ка.
Молоти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Молотить. Прийшов брат до брата кликать молотити: «Не здужаю, брате, ціпа піднімати». 2) Колотить, бить кого. Губи та опенечки, — заходився старий коло ненечки: як став молотить, так аж пірря летить.
Огородникувати, -ку́ю, -єш, гл. Заниматься огородничествомъ. А той огородник навчив його огородникувать.
Повивірчувати, -чую, -єш, гл. Высверлить (во множествѣ).
Покивання, -ня, с. Киваніе. Зробив притчу з нас в язиціх, покивання глави в людях.
Потуркотати, -кочу́, -чеш, гл.
1) и 2) = потуркати.
3) Постучать; побарабанить.
Пріч нар. = геть. Ой полетіла сива голубонька та від голубонька пріч.
Умітний, -а, -е. Умѣющій.