Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Азбуко́вий, -а, -е. Азбучный. Шейк.
Близькість, -кости, ж. Близость. Желех.
Катир, -ра, м. Селезень. Ой ходила дівчина по полю да гонила катира додому. Н. п. Cм. качур.
Крутарь, -ря́, м. = крутій. Хотин. у. Вх. Зн. 30.
Льо́ка́й, -кая, м. Лакей. Чуб.
Пелена, -ни, ж. 1) Подолъ рубахи. Вареники варила, та й пелену спалила. Н. п. 2) Выступъ крыши надъ стѣною. Судж. у. Ум. пелінка, пеліночка. Чуб. III, 176. Мил. 164.
Попідводитися, -димося, -дитеся, гл. Подняться, встать (о многихъ). Насилу попідводились уранці, — так уночі почаділи. Харьк. Употребл. и въ ед. ч., когда глаголъ относится къ собирательному имени сущ. Хліб хоч і поліг трохи од гряду, а потому попідводився. Волч. у.
Похит, -ту, м. Качанье, раскачиванье. Одним похитом вивернув з землі кілок.
Тройця, -ці, ж. = трійця 1.
Щасливо нар. Счастливо. Вони зачали жить добре, щасливо. Рудч. Ск. І. 92. Прощавай! — Щасливо! — такъ прощаются.