Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відтин, -ну, м. Отрѣзываніе, отрубываніе, отпиливаніе. Шух. І. 177.
Городя́нка, -ки, ж. Горожанка. Котл. Н. П. 369. Вона собі городянка, міщанка. Лв. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Запальчо́вувати, -вую, -єш, гл. Нарѣзывать шипы на концахъ колесныхъ спицъ. Сумск. у.
Огидниця, -ці, ж. Противная, отвратительная женщина. Вх. Зн. 43.
Окотитися, -чу́ся, -тишся, гл. О кошкахъ, овцахъ, козахъ: родить. Чорна вівця окотилась, і корова отелилась. Н. п.
Оплакувати, -кую, -єш, сов. в. оплакати, -чу, -чеш, гл. Оплакивать, оплакать. Як ти будеш у степу помирати, ой хто ж тобі голову оплаче? Чуб. V. 876.
Побожеволіти, -ліємо, -єте, гл. Съ ума сойти (о многихъ). Г. Барв. 467.
Повистругувати, -гую, -єш, гл. Выстрогать (во множествѣ). Оці ж дошки гарно повистругуй! Славяносерб. у.
Подружити, -жу, -жиш, гл. Поженить. Уже бідна вдова... синів подружила. КС. 1884. І. 31. Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали. Рудч. Ск. II. 114.
Порзнитися, -нюся, -нишся, гл. Скоромиться. МУЕ. III. 47.