Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Доти ходив, доки не наклав головою.
Комашка, -ки, ж. Ум. отъ комаха.
Кракоч, -ча, м. Тараканъ, Periplaneta orientalis.
Підмощатися, -щаюся, -єшся, гл. = підмощуватися. В се врем'я Юпітер підпивши, з нудьги до жінки підмощавсь.
Покудовчити 1, -чу, -чиш, гл. = покудлати.
Роскочувати, -чую, -єш, сов. в. роскоти́ти, -чу, -тиш, гл. Раскатывать, раскатить.
Утрудняти, -няю, -єш, сов. в. утруднити, -ню́, -ниш, гл. Затруднять, затруднить.
Файкати, -каю, -єш, гл. Разлетаться, развѣваться. Йде здалека парубок, поли від вітру так файкают на боки.
Хварба, -би, ж.
1) = фарба.
2) Кровь (у раненаго звѣря). Показав хварбу вовк. Волкъ раненъ, видны слѣды крови.
