Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Гаптарський, -а, -е. Относящійся, принадлежащій золотошвею, золотошвейскій. Це гаптарське діло.
Ґеґа́цки, -цьок, ж. мн. = Ґарґачки. Ум. Ґеґа́дзьки.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. А яку худобу збив велику покійний. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Збив десять яблук. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Чуєш, хлопче, збий мені воли. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Усі осінню зіб'ють з пливу. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами.
Мудра́к, -ка́, м. Смышленный, разумный человѣкъ; мудрствующій. Е, та він у мене мудрак на всячину.
Налуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. 2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель.
Обтоптатися, -пчуся, -чешся, гл. За дорогу припала пилом, обносилась, обтопталась.
Орандарський, -а, -е. = орендарський. Орандарські діти.
Підхилити, -ся. Cм. підхиляти, -ся.
Порохня, -ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась.