Відпити, -ся. Cм. відпивати, -ся.
Гатити, -гачу, -тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Я греблю гачу. Хоч греблю гати. (Так много). 2) Накладывать въ большомъ количествѣ. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. І ногами товче, і пулами гатить. 4) Стрѣлять сильно, напр. изъ пушекъ. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили.
Змирити, -рю́, -риш, гл. Помирить.
Лізо́к, -зка, м. Запруда на водѣ поперегъ теченія, въ которой находятся отверстія для помѣщенія въ нихъ вершъ.
Мучни́ця, -ці, ж. 1) Раст. Arctostaphylos Uva ursi Spreng. 2) Отверстіе, сквозь которое проходитъ мука изъ подъ мельничнаго камня въ ящикъ.
Повипорювати, -рюю, -єш, гл. Выпороть (во множ.).
Поладити, -джу, -диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Поладила якось драбину.
Пуку! меж. Стукъ. Пуку, пуку в оконечко, виглянь, виглянь, дівчиночко!
Танути, -ну, -неш, гл. Таять. Віск од жару тане.
Хист, -ту, м.
1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. не до твого́ хисту. Не по твоимъ способностямъ.
2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки.