Вартати, -таю, -єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг варта́ти. Він ва́ртат пінязі.
Вечірки, -рок, ж. мн. = вечерниці. У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки.
Жребува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Метать жребій. Поділили моє плаття, про одежу жребували.
Ковалівна, -ни, ж. Дочь кузнеца. Оце ж тобі, ковалівно,... опівночне обнімання.
Лю́дно́ нар. 1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку. 2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. 3) Многолюдно. Стало трохи людніше. Приїду додому, — весело буде, людно. 4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно.
Побільшити, -шу́, -ши́ш, гл. Увеличить.
Посрібнити, -ню, -ниш, гл. Посеребрить. Він як уложив (руки у срібло), — коли виймає, аж руки посрібнені.
Потолоччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє.
Почовгати, -гаю, -єш, гл. Пошаркать, потереть (ногами).
Суропиця, -ці, суро́пка, -ки, ж. = суржик 1.
