Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181. 2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197.
До́лник, -ку, м. Мѣра жидкости въ двѣ осьмушки. Мнж. 179.
Засипля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Просыпать какое-либо событіе, явленіе. Зелена діброво, скажи мені правду: хто такий у світі зору засипляє? Чуб. V. 486.
Зжи́ти, зживу, -веш, гл. Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили. Ном. № 11523.
Низов'я, -в'я́, с. Низовье. Ой попливли наші славні запорожці та по-над низов'ями широкими та глибокими, та по-над лиманами. Н. п.
Пакосник, -ка, м. Пакостникъ. К. ЧР. 245.
Перепікати, -ка́ю, -єш, сов. в. перепекти, -печу, -чеш, гл. Перепекать, перепечь.
Погрозити Cм. погрожати.
Попідшивати, -ва́ю, -єш, гл. Подшить (во множествѣ).
Фуркнути, -ну, -неш, гл. Полетѣть, слетѣть съ шумомъ. Як черкне мене вгору (рогами підкинув), то я фуркнув, як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).