Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Глуп, -па, -пе = глупий. Хто скуп, собі не глуп.
Де́нце, -ця, с. Донышко. Ум. отъ дно.
Зворухну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Тронуться съ мѣста, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати Божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати... Панночки сподіваємось!
Моґу́ля, -лі, ж. = ґуля.
Поспів, -ву, м.
1) Пѣніе, напѣвъ.
2) Заключеніе, эпилогъ (поэтическаго произведенія). Поспів до думи.
Пошпетити, -чу, -тиш, гл.
1) Обезобразить, попортить, повредить. У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали гаврахи.
2) Побранить, дать нагоняй.
Розбідкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться слишкомъ бѣднымъ, начать бѣдниться.
Схождати, -да́ю, -єш, гл. = схожати. Ей, скаржилося світле сонейко.... «Не буду, Боже, рано схождати».
Тертичник, терти́шник, -ка, м. Пильщикъ досокъ. Ум. терти́чничок.