Виробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виробити, -блю, -биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, дѣлать. У Батурині сірі сукна виробляють. Благословіть нас, мамо, коровай виробляти! 2) Вырабатывать, выработать; обрабатывать, обработать, отдѣлать. Ми не виробили собі під византийщиною культури, рівноважної з римською. Чесним потом виробляти із неволі волю. (Поема) ще не вироблена, тим і не посилаю. У гуцуловъ-гончаровъ виробляти глину — мѣшать руками, окончательно ее размягчая и дѣлая готовой для работы. 3) Срабатывать, сработать извѣстное количество, зарабатывать, заработать. Хоч і не заробе багато, а все за хліб виробе. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, рублів з півсотні виробляєш. 4) — силу. Истрачивать, истратить на работѣ силу. Ой щоб тобі, ґосподине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти. 5) Истощать, истощить, измучить работой. Кінь не везе, бо дуже вироблений. О землѣ: истощать, истощить частыми посѣвами. Виробили так землю, що вже нічого не родить. 6) Прорабатывать, проработать извѣстное время. (Повинен) ти мені цілий год робити ту роботу, шо я загадаю. Як виробиш, так навчу, а не виробиш, — не навчу. 7) Выдѣлывать, продѣлывать, продѣлать. Хто ж се виробля? Оттаке-то людям горе чума виробляла.
Гишпанець, -нця, м. Испанецъ. Индиком ходить там гишпанець.
Дзьо́па, -пи, ж. 1) = Дівчина. Юж дзьопа оддати. 2) Старый платокъ.
Лізо́к, -зка, м. Запруда на водѣ поперегъ теченія, въ которой находятся отверстія для помѣщенія въ нихъ вершъ.
Макогі́н, -го́ну, м. 1) Деревянный песть для растиранія соли, маку, пшена и пр. Лисий як макогін. макогін облизати. Получить отказъ въ сватовствѣ, то-же, что и гарбуза вхопити. 2) Пестъ толчеи для зерна или сукна. 3) У мосяжник'овъ: а) при инкрустаціи: родъ деревянной колотушки для вбиванія въ дерево металлическихъ украшеній. б) при выдѣлкѣ глиняныхъ формъ для отливки мѣдныхъ вещей: родъ колотушки, втискивающей модели въ глину для полученія формы.
Матеркува́ти, -кую, -єш, гл. Бранить по матери.
Справа 2 нар. Справа, съ правой стороны. Мизерники встають на мене справа.
Тихість, -хости, ж.
1) Тишина, свойство тихаго. Провадили ми наше діло в благодатній тихості.
2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця.
Хвабрий, -а, -е. Храбрый. Баба тоді й хвабра, як на печі.
Шнурок, -рка, м. 1) Шнурокъ. Не виспалась наша панночка: сукала шнурки шовковії. 2) Веревка. Висіла колиска на шнурочку. 3) — шитий, плетений. Родъ вышивокъ. Ум. шнурочок. бро́ви на шнуро́чку. Ровныя красивыя брови.