В'янути, -ну, -неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Лихо, лихої мати в'яне, дочка червоніє. серце в'яне. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в'яне. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. волос в'яне (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в'яне, се слухаючи. Так співає, аж волос в'яне.
Загрякоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = загрюкотіти.
Збо́жжя, -жя, с. = збіжжя.
Малоземе́льний, -а, -е. Малоземельный.
Недобір, -бо́ру, м.
1) Недоборъ, недочета.
2) місяць-недобір. Неполная луна. Ой місяцю-недобору, зайди, зайди за комору.
Переголосувати, -су́ю, -єш, гл. Наново вотировать.
Потолочити, -чу, -чиш, гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Та не стели білої постелі, — потолочать.
Слезити, -зю́, -зи́ш, гл.
1) Плакать.
1) Сочиться. Яром вода слезить.
Ховатися, -ваюся, -єшся, гл.
1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш?
2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися.
Чиркот, -та, м. = омелюх.