Городя́нський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. Од ледачого товариства городянського не псувалась. Городянські звичаї.
Да́ти, -ся. Cм. Давати, -ся.
Досиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. досо́хнути и досхну́ти, досо́хти, -со́хну, -неш и -схну́, -не́ш, гл. Досыхать, досохнуть. Хліб уже досихає. Викинь сорочки на тин, нехай досохнуть.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Наскакати, наскачу, -чеш, гл. Наскакать. Аби болото, а жаби наскачуть.
Постановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл.
1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Пушку сироту упереду постановляв. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Постановили салдата на кватирю.
2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили.
3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Старий пацюк кричить, закон постановить.
4) Людьми постановити. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити.
Приложитися, -жуся, -жишся, гл. = прикластися.
Прісняник, -ка, м. Прѣсный хлѣбъ. Cм. прісняк.
Черкеський, -а, -е. Черкесскій. Черкеська старшина.
Шигалля, -ля, с. = шиголля.